Україна входить до тридцятки найстаріших націй світу за часткою населення віком понад 60 років. Ця демографічна тенденція створює значне навантаження на систему соціального захисту, основою якої залишаються територіальні центри соціального обслуговування. 

Перелік послуг територіальних центрів та графік відвідувань

Основною ланкою допомоги є комунальні установи — територіальні центри надання соціальних послуг. Їхня діяльність регламентується Законом України Про соціальні послуги та Державним стандартом догляду вдома. Ключове завдання соціального робітника — не лікування, а підтримка автономії людини в побуті, що дозволяє їй залишатися у власному домі якомога довше, не переїжджаючи до будинку-інтернату.

Згідно з нормативами, навантаження на одного соціального робітника в містах складає близько десяти підопічних, у сільській місцевості — шість осіб. Ця різниця зумовлена логістикою, проте навіть за таких норм працівник фізично не може перебувати з підопічним цілий день. Зазвичай візити відбуваються 2–3 рази на тиждень, а їх тривалість та наповнення чітко регламентуються договором.

Державний стандарт передбачає конкретний перелік заходів, які може виконувати працівник центру. Це не просто хаотична допомога, а дії згідно з картою потреб підопічного:

  1. Побутове обслуговування: закупівля та доставка продуктів харчування, ліків та промислових товарів (за кошти підопічного), приготування простої їжі або розігрів готових страв, годування тих, хто не може їсти самостійно, прибирання житла (косметичне, вологе), прання білизни у пральній машині або вручну (за наявності умов).

  2. Гігієнічні процедури: допомога при купанні, вмиванні, зміні натільної білизни, зміні памперсів, обрізанні нігтів.

  3. Організаційна підтримка: допомога в оплаті комунальних рахунків, заповнення документів, виклик лікаря, супровід до поліклініки, оформлення субсидій.

  4. Дрібний ремонт та сільські роботи: допомога в обробітку присадибної ділянки (площею не більше 0,02 гектара), занесення води та палива (вугілля, дрова) для будинків без зручностей.

Умови отримання безоплатної та платної допомоги

Законодавство чітко розмежовує категорії громадян за принципом платоспроможності та наявності родинної підтримки. Це один із найпоширеніших міфів — що соціальна служба зобов'язана безкоштовно обслуговувати всіх пенсіонерів.

Право на безоплатне обслуговування мають виключно одинокі громадяни похилого віку та особи з інвалідністю, які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, зобов'язаних їх утримувати за законом (дітей працездатного віку). Також безоплатно обслуговуються громадяни, чий сукупний дохід нижчий за встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Якщо у літньої людини є діти працездатного віку (навіть якщо вони мешкають в іншому місті або за кордоном), послуги територіального центру надаються на платній основі. Тарифи затверджуються місцевими органами влади та можуть відрізнятися в різних громадах, але зазвичай вони значно нижчі за ринкову вартість послуг приватних доглядальниць. Оплата здійснюється офіційно через банківські установи згідно з актами виконаних робіт. Існують винятки, коли комісія може прийняти рішення про звільнення від плати (наприклад, якщо діти самі є особами з інвалідністю або мають низький дохід), але кожен такий випадок розглядається індивідуально.

Специфіка надання послуг у сільській місцевості

Якість та оперативність надання соціальних послуг критично залежать від інфраструктури. У сільській місцевості соціальний робітник стикається з викликами, які суттєво скорочують час безпосереднього догляду за людиною. Якщо в місті працівник користується громадським транспортом, то в селі він часто долає відстань між підопічними пішки або на велосипеді, що може складати 3–5 кілометрів в один бік.

Найбільшою проблемою у селах є відсутність комунальних зручностей. За нормативами, на доставку води з колодязя, заготівлю дров чи вугілля відводиться значна частина робочого часу. Фактично, робітник витрачає годину на забезпечення базових умов виживання (тепло, вода), і на спілкування, психологічну підтримку чи ретельні гігієнічні процедури залишається мінімум часу.

Крім того, в зимовий період або під час негоди доступ до віддалених будинків може бути фізично заблокований, що створює ризики для самотніх людей. 

Обмеження функцій соцробітника та відмінність від медсестри

Родичам необхідно чітко усвідомлювати межу між соціальним та медичним патронажем. Соціальний робітник не має медичної освіти. Його посадова інструкція суворо забороняє виконання інвазивних медичних маніпуляцій. Він не має права робити ін'єкції (внутрішньом'язові чи внутрішньовенні), ставити крапельниці, обробляти складні рани чи самостійно змінювати схему лікування.

Контроль прийому ліків входить до обов'язків соціального працівника, але лише в межах робочого часу та згідно з призначенням лікаря. Якщо пацієнт потребує прийому препаратів у чітко визначені години (наприклад, інсулінозалежні хворі) або потребує складних перев'язок, соціальна служба не зможе забезпечити цей рівень догляду. Для лежачих хворих, осіб із тяжкими формами деменції або хворобою Альцгеймера, відвідування 2–3 рази на тиждень є недостатнім. Такі стани вимагають цілодобового нагляду для запобігання побутовим травмам, блуканню та забезпечення фізіологічних потреб. У цих випадках державна соціальна служба може виступати лише як допоміжний елемент, а основний тягар лягає на родину або спеціалізовані заклади паліативної допомоги.

Покрокова інструкція оформлення соціальних послуг

Процедура отримання соціальних послуг є бюрократичною і вимагає збору певного пакету документів. Починати процес варто завчасно, не чекаючи критичного погіршення стану здоров'я.

Щоб оформити догляд вдома, необхідно виконати такі кроки:

  1. Звернутися до Управління соціального захисту населення (УСЗН) або Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання із письмовою заявою.

  2. Отримати медичний висновок у сімейного лікаря про ступінь втрати рухової активності (здатність до самообслуговування). Саме цей документ визначає, якої групи рухової активності належить особа (від ІІІ до V групи) і скільки годин догляду їй потрібно.

  3. Надати копії паспорта, ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення, довідку про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

  4. Дочекатися візиту фахівця із соціальної роботи, який проведе оцінювання потреб за місцем проживання, складе індивідуальний план надання послуг та визначить коефіцієнт нужденності.

  5. Підписати договір про надання соціальних послуг, де буде чітко зафіксовано графік відвідувань та перелік обов'язків робітника.

Поширені запитання


Чи будуть послуги платними, якщо діти пенсіонера живуть в іншому місті або за кордоном?
Так, наявність дітей працездатного віку є підставою для надання послуг на платній основі, незалежно від їхнього місця проживання. Виняток можливий лише за рішенням комісії, якщо діти самі мають інвалідність або малі доходи.


Хто оплачує продукти та ліки, які приносить працівник територіального центру?
Вартість усіх товарів, продуктів харчування та медикаментів оплачує виключно підопічний за власні кошти. Соціальний робітник здійснює лише послугу їх закупівлі в магазині чи аптеці та доставки до дверей.


Як часто соціальний працівник має відвідувати підопічного?
Графік відвідувань встановлюється індивідуально в договорі, але зазвичай це відбувається 2–3 рази на тиждень. У сільській місцевості частота візитів може залежати від погодних умов та відстані до будинку.


Що робити взимку, якщо будинок у селі не опалюється, а дрова закінчилися?
Соціальний робітник може допомогти замовити паливо та занести його в хату, але якщо умови проживання стають небезпечними, варто розглянути тимчасове переміщення до стаціонарного відділення терцентру. Там забезпечується цілодобове проживання, тепло та харчування на зимовий період.


Джерела

  1. Закон України "Про соціальні послуги".
  2. Наказ Міністерства соціальної політики України № 765 "Про затвердження Державного стандарту догляду вдома".
  3. Постанова Кабінету Міністрів України № 1417 "Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)".
  4. Постанова Кабінету Міністрів України № 587 "Про організацію надання соціальних послуг".


Автор блога: Андрій Білик