Вертиго у людей похилого віку

Запаморочення — одна з найпоширеніших скарг у людей після 60 років. За цим побутовим словом можуть стояти кілька зовсім різних станів — від безпечного, що минає за хвилину, до симптому, який потребує негайної медичної допомоги. Ця стаття допоможе розібратися, що відбувається, коли паморочиться голова у літньої людини, і що з цим робити.

Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює консультацію лікаря. Перебіг захворювань, пов'язаних із вертиго, індивідуальний і залежить від супутніх станів і загального здоров'я людини. Будь-які рішення щодо лікування та догляду приймаються разом з лікуючим лікарем.

Чому у людей похилого віку частіше паморочиться голова

Рівновага — це робота одразу трьох систем одночасно. Вестибулярний апарат у внутрішньому вусі зчитує положення тіла в просторі. Зір коригує картину. Пропріоцепція — відчуття від м'язів і суглобів — повідомляє мозку, де знаходяться кінцівки. З віком усі три системи поступово знижують точність, і мозку стає важче зводити їхні сигнали в узгоджену картину. Тому у людини після 70 запаморочення виникає частіше і від менших провокаторів, ніж у молодшої з тим самим станом вестибулярного апарату.

Але сам вік — не діагноз. Причини завжди конкретні.

Найпоширеніша з них — ДППГ (доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення). Отолітові кристали у внутрішньому вусі зміщуються в неправильний канал, і мозок отримує суперечливі сигнали при будь-якому повороті голови. Коротке різке запаморочення при підніманні з ліжка, при закиданні голови назад або при повороті на бік уночі — це здебільшого воно. ДППГ є найпоширенішою одиничною причиною вертиго у людей похилого віку.

Решту причин варто знати, щоб розуміти, що може стояти за симптомом:

• Ортостатична гіпотензія — різке падіння тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне. Відчуття «потемніло в очах» одразу після вставання — це вона.
• Вестибулярний нейронит — запалення вестибулярного нерва, найчастіше після вірусної інфекції. Дає сильне тривале запаморочення на кілька днів.
• Хвороба Меньєра — напади вертиго від 20 хвилин до кількох годин у поєднанні з шумом у вусі і погіршенням слуху.
• Цереброваскулярні порушення — хронічна недостатність кровопостачання у вертебробазилярному басейні (артерії, що живлять стовбур мозку і мозочок).
• Побічна дія ліків — гіпотензивні засоби, снодійні, антидепресанти, деякі антибіотики. У людей похилого віку, які одночасно приймають кілька препаратів, це особливо актуально і нерідко недооцінюється.

Окремо варто назвати анемію і порушення серцевого ритму. Вони дають запаморочення, яке легко сплутати з вестибулярним, але механізм зовсім інший — і лікування відповідно теж інше.

Периферичне і центральне вертиго

Вертиго — це не один стан, а два принципово різних. Різниця між ними визначає і терміновість, і тактику.

Периферичне вертиго виникає в самому вусі або у вестибулярному нерві. ДППГ, нейронит, хвороба Меньєра — все це периферичне вертиго. Воно може бути вкрай неприємним, але зазвичай не загрожує життю.

Центральне вертиго — проблема виникла в мозку. Причинами можуть бути ішемічний інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА), пухлина мозочка або стовбура, рідше — розсіяний склероз. Це інша ситуація за рівнем небезпеки.

Проблема в тому, що на початку нападу навіть досвідчений лікар не завжди відразу розуміє, з яким типом вертиго має справу. Саме тому важливо знати симптоми, які вимагають виклику швидкої, а не «почекаємо до ранку».

Коли терміново звертатися по допомогу

Більшість епізодів запаморочення у літніх — це ДППГ або ортостатична гіпотензія. Але є ознаки, при яких зволікати не можна.

Телефонуйте 103, якщо запаморочення супроводжується хоча б одним із таких симптомів:

• Раптова слабість або оніміння в руці, нозі або половині обличчя — та, що виникла разом із запамороченням або одразу після, а не хронічна
• Асиметрія обличчя, опущення кута рота
• Порушення мовлення — людина не може говорити або говорить нерозбірливо
• Різкий сильний головний біль, якого раніше не було — «як удар»
• Двоїння в очах
• Утруднене ковтання
• Людина не може стояти або різко порушена координація
• Короткочасна втрата свідомості або стан оглушення
• Перший у житті сильний напад запаморочення в людини після 60, який не минає

Ці симптоми можуть вказувати на інсульт або ТІА. Час тут критичний — ефективне лікування можливе лише в перші години. Не чекайте, поки само пройде, і не везіть сімейним автомобілем — дзвоніть 103.

Якщо нічого з переліченого немає, але запаморочення тривале, вперше виникло або не зникає більше доби — це привід для лікарського огляду, просто не екстреного.

Як лікар ставить діагноз 

Діагностика вертиго у літньої людини — це не один аналіз. Лікар збирає картину по частинах, і кожна деталь має значення.

Анамнез. Перше що цікавить лікаря — деталі нападу. Коли з'являється запаморочення — при повороті голови, при вставанні, у спокої, вночі? Скільки триває — секунди, хвилини, кілька годин? Що ще є — шум у вусі, нудота, серцебиття? Які ліки приймає людина і з якого часу? Точна розповідь пацієнта або родича нерідко одразу вказує на правильний напрямок.

Неврологічний і вестибулярний огляд. Лікар перевіряє рухи очей, стійкість при ходьбі, координацію. Для підтвердження ДППГ застосовують пробу Дікса-Холлпайка — пацієнта швидко укладають із певним поворотом голови і спостерігають, чи з'являється ністагм. Це неприємно, але безпечно і займає хвилину.

Інструментальні методи

Їх не завжди потрібно всі одразу — призначення залежить від клінічної картини:

• МРТ головного мозку — при підозрі на центральне вертиго, після ТІА або інсульту, при нетиповому перебігу. МРТ інформативніше за КТ для оцінки стовбура мозку і мозочка.
• КТ головного мозку — у гострій ситуації, якщо потрібно швидко виключити крововилив.
• Аудіометрія — при підозрі на хворобу Меньєра або нейросенсорну приглухуватість.
• ЕКГ і добовий моніторинг серцевого ритму — при підозрі на аритмію як причину запаморочення.
• Аналіз крові — анемія, цукровий діабет, порушення функції щитоподібної залози дають відчуття запаморочення, схоже на вестибулярне.

Є й інша ситуація — коли діагноз очевидний з першого огляду. При класичному ДППГ досвідчений лікар ставить діагноз на підставі проби Дікса-Холлпайка і одразу починає лікування. Жодних МРТ і аналізів не потрібно.

Лікування і реабілітація 

Лікування залежить від причини. Підходи для ДППГ і для цереброваскулярного вертиго — принципово різні.

Маневр Еплі при ДППГ

При доброякісному пароксизмальному позиційному запамороченні найефективніший метод — репозиційний маневр. Найвідоміший варіант — маневр Еплі. Лікар або навчений фізіотерапевт виконує послідовність поворотів голови і тіла пацієнта, щоб повернути зміщені отолітові кристали на місце. Займає 5–10 хвилин.

Після правильно виконаного маневру запаморочення у більшості пацієнтів значно зменшується або зникає вже наступного дня. Під час самої процедури нерідко виникає короткочасний напад запаморочення і нудота — це не ускладнення, а ознака того, що кристали рухаються.

Самостійно вдома без підготовки виконувати маневр Еплі не варто — особливо якщо є проблеми з шийним відділом хребта, після операцій на хребні або при виражених судинних змінах. Перший раз — завжди з лікарем.

Вестибулярна реабілітація

При хронічному вертиго, після вестибулярного нейронита або при залишкових симптомах ДППГ ефективна вестибулярна реабілітація. Це комплекс спеціальних вправ, які навчають мозок компенсувати дефект вестибулярного апарату за рахунок зору і пропріоцепції.

Вправи Брандта-Дарофа — найвідоміший домашній комплекс. Суть у тому, що пацієнт кілька разів на день повторює рухи, які провокують легке запаморочення, і поступово мозок перестає реагувати на них надмірно. Ефект настає через кілька тижнів регулярних занять — не одразу, але стабільно.

Тренування рівноваги — окремий і дуже важливий блок. Стояння на одній нозі, ходьба по прямій, вправи на нестійкій поверхні. 

Медикаментозне лікування

Ліки при вертиго призначаються залежно від типу і фази. В гострий період — для зменшення нудоти і запаморочення. При хворобі Меньєра — для зниження частоти нападів. При цереброваскулярному вертиго — для корекції кровообігу.

Є один момент, який пацієнтам не завжди пояснюють. Деякі препарати, що знімають симптоми запаморочення, при тривалому прийомі можуть пригнічувати природну вестибулярну компенсацію — процес, завдяки якому мозок сам адаптується до порушення. Тому самостійно вирішувати, скільки і що пити, — погана ідея навіть якщо таблетки допомагають.

Якщо причиною вертиго є ліки, які людина приймає з іншого приводу, лікар може скоригувати схему або замінити препарат.

Безпечне середовище і профілактика падінь

Для літньої людини з вертиго падіння — один з найсерйозніших ризиків. Навіть короткий напад достатній, щоб впасти і отримати перелом шийки стегна. Тому організація простору важлива не менше за лікування.

Що важливо зробити вдома:

• Прибрати килими з підігнутими краями і нерівні поріжки на шляху до туалету
• Встановити поручні у ванній, біля унітазу і вздовж коридору
• Забезпечити нічне освітлення — не яскраве, але достатнє
• Нагадати людині вставати повільно — спочатку сісти, посидіти кілька секунд, потім підводитися
• Розглянути трость або ходунки, якщо напади повторюються

В умовах пансіонату ці питання вирішуються системно. Цілодобовий нагляд, безпечне безбар'єрне середовище і регулярна робота з реабілітологом дають можливість людині з хронічним вертиго жити повноцінно і без постійного страху впасти.

Запаморочення у людей похилого віку часто роками списують на вік і нічого не роблять. Але більшість причин — від ДППГ до ортостатичної гіпотензії — піддаються точній діагностиці і лікуванню. Маневр займає десять хвилин. Корекція ліків — одна розмова з лікарем. Організація безпечного середовища — кілька днів роботи.

Не варто чекати, поки напади стануть частішими або людина впаде. Чим раніше встановлена причина, тим простіше і швидше її усунути.

Поширені запитання

Чи можна вилікувати вертиго повністю?
Залежить від причини. ДППГ після маневру Еплі минає у більшості людей — хоча може повернутися через місяці або роки. Вестибулярний нейронит проходить сам, але повне відновлення займає тижні. Хвороба Меньєра — хронічний стан, але частоту і тяжкість нападів можна суттєво знизити. У кожному випадку прогноз свій.

Маневр Еплі — боляче?
Ні. Під час виконання він може спровокувати короткочасне запаморочення і нудоту — але це не біль, а робочий ефект. Після завершення стан, як правило, швидко нормалізується.

Чи допомагають таблетки від запаморочення?
Симптоматично — так, у гострій фазі. Але вони не усувають причину. При ДППГ, наприклад, правильно виконаний маневр ефективніший за будь-який препарат. Призначення ліків — завдання лікаря, який знає конкретний діагноз.

Як зменшити ризик падіння під час нападу?
Якщо людина відчуває початок нападу — сісти або лягти негайно, де стоїть. Не намагатися дійти до кімнати через коридор. Після того як напад минув — підводитися повільно, тримаючись за щось стійке. Небезпечний не сам напад, а рух під час нього.

Автор: Андрій Білик, редактор і журналіст з питань соціального захисту та догляду за людьми похилого віку. Понад 8 років висвітлює соціальну тематику для українських видань, зокрема досліджує стан стаціонарних соціальних установ та права вразливих груп населення.