Знеболювальні препарати для людей похилого віку

Автор: Андрій Білик — редактор та журналіст з питань соціального захисту та догляду за людьми похилого віку, понад 8 років досвіду.

Хронічний біль після 65 — надзвичайно поширена ситуація. Артрит, наслідки переломів, нейропатія після інсульту або цукрового діабету — все це змушує людей і їхніх близьких самостійно шукати засоби полегшення. Проблема не в тому, що знеболювальні шкідливі. Проблема в тому, що в похилому віці організм по-іншому реагує на ті самі таблетки, які роками допомагали без будь-яких наслідків.

Інформація у цій статті має загальноосвітній характер і не замінює консультацію лікаря. Перебіг больового синдрому індивідуальний і залежить від конкретного захворювання, супутніх станів та загального стану здоров'я людини. Будь-які рішення щодо лікування або розміщення в пансіонаті приймаються разом із лікуючим лікарем.

Чому хронічний біль у похилому віці — не норма, яку треба терпіти

Серед людей похилого віку існує стійке переконання: біль у суглобах, спині або ногах — це просто старість, і нічого з цим не зробиш. Це помилка, яка має прямі наслідки.

Нелікований хронічний біль погіршує сон, провокує депресію та пришвидшує когнітивне зниження. Людина, якій постійно болить, рухається менше — а зниження фізичної активності у похилому віці означає пришвидшення атрофії м'язів, погіршення рівноваги і підвищений ризик падінь.

Водночас самолікування — не вихід.

Саме воно перетворює звичайний ібупрофен, куплений у найближчій аптеці, на серйозну загрозу для нирок або шлунку. Лікування болю — медична задача, яка вирішується разом із лікарем, а не за порадою знайомих чи рекламою по телевізору.

Як організм після 65 років метаболізує ліки 

Це ключовий момент, який пояснює більшість ускладнень від знеболювальних у літніх людей.

Після 65 років маса печінки зменшується, а печінковий кровообіг суттєво сповільнюється. Саме печінка розщеплює більшість лікарських засобів. Якщо цей процес сповільнений, препарат довше залишається в крові у вищій концентрації, ніж очікується. Результат — таблетка, яка мала діяти, наприклад, 6 годин, фактично тримається значно довше.

Те саме стосується нирок. Ниркова фільтрація з віком також знижується, і нирки відповідають за виведення продуктів розпаду ліків. Якщо виведення сповільнене — препарат накопичується.

Ще одна зміна, яку рідко враховують родичі. Кількість рідини в організмі з віком зменшується. Препарат розчиняється в меншому об'ємі крові — і його концентрація одразу виявляється вищою. Дозування, яке підбиралося для середньостатистичного дорослого, не завжди підходить людині 75–80 років. Починати треба з нижчої дози, підбирати повільно, і ніколи — на власний розсуд.

Основні групи знеболювальних

Парацетамол

Парацетамол — перша лінія при болі легкого та помірного ступеня у літніх людей. Він не подразнює шлунок і не підвищує ризик кровотечі на відміну від нестероїдних протизапальних. При болях у суглобах, м'язах, головному болі напруги — це розумна відправна точка.

Важлива деталь. Парацетамол руйнується в печінці. У людей із захворюваннями печінки або тих, хто вживає алкоголь навіть у невеликих кількостях, безпечна доза суттєво нижча за стандартну. Крім того, парацетамол входить до складу десятків комбінованих препаратів від застуди та болю — і людина може приймати його одночасно з двох різних джерел, навіть не знаючи про це.

НПЗЗ — ібупрофен, диклофенак та інші

Нестероїдні протизапальні засоби ефективні при запальному болі — артриті, болях після переломів, радикулопатії. Але у людей похилого віку вони потребують особливої обережності.

Ризик шлунково-кишкових ускладнень — виразок, гастриту, кровотеч — у літніх значно вищий, ніж у молодших дорослих. Це задокументована реальність, а не гіпотетична небезпека. Якщо НПЗЗ усе ж призначені, лікар зазвичай паралельно додає засоби захисту шлунка.

Тривалий прийом НПЗЗ підвищує ризик затримки рідини та погіршення ниркової функції. При серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії або хронічній хворобі нирок — це протипоказання, яке обговорюється з лікарем, не вирішується самостійно.

Опіоїди

Опіоїдні анальгетики призначаються при сильному болі, який не контролюється іншими засобами, — зокрема при онкологічному болю або важких дегенеративних захворюваннях суглобів. Рішення про призначення приймає виключно лікар. У геріатричній практиці застосування суворо контролюється через ризик сплутаності свідомості, запорів і падінь. Схему прийому — час, дозу і частоту — встановлює лікар; самостійне коригування при посиленні болю недопустиме. Для родича, який доглядає за онкохворим, це означає конкретну практику: препарат приймається за графіком, а кожне погіршення стану фіксується і передається лікарю.

Топічні форми — мазі та гелі

Гелі та мазі з диклофенаком або ібупрофеном діють місцево — безпосередньо там, де болить. Вони всмоктуються в мінімальних кількостях, тому системних ефектів на шлунок, нирки або серце майже немає. При болях у суглобах рук, колін або м'яких тканинах це нерідко краща альтернатива, ніж таблетки. Топічні форми варто розглянути насамперед.

Ризики, про які не пишуть на упаковці

Стандартна інструкція до ібупрофену написана для здорового дорослого 40 років без хронічних хвороб. Людина 78 років з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом і перенесеним інсультом — зовсім інша фармакологічна ситуація.

1. Шлунково-кишковий тракт. Навіть короткий курс НПЗЗ у літньої людини може спровокувати виразку або кровотечу. Перші сигнали тривоги — темний стілець, нудота, печія після прийому.
   
2. Нирки. НПЗЗ звужують судини нирок, знижуючи їхню фільтраційну здатність. При зневодненні — а літні люди п'ють менше і зневоднення у них трапляється частіше — ризик гострого ниркового пошкодження зростає.
   
3. Серцево-судинна система. Тривалий прийом НПЗЗ підвищує ризик затримки рідини і загострення серцевої недостатності або підвищення артеріального тиску. При уже наявному серцево-судинному захворюванні — суттєвий фактор, який не можна ігнорувати.
   
4. Падіння. Окремі препарати з анальгетичним або заспокійливим ефектом — зокрема ті, що впливають на центральну нервову систему, — порушують рівновагу та час реакції. Для людини, яка вже ходить із ходунками або має слабкість після інсульту, це прямий ризик перелому.

Поліфармація — коли ліків занадто багато

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), поліфармація — це одночасне застосування багатьох медикаментів або призначення їх надмірної кількості. Проблема особливо гостра саме в геріатрії.

Людина з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, серцевою недостатністю та артритом може одночасно приймати вісім і більше препаратів. Кожен окремо — призначений і обґрунтований. Разом вони взаємодіють. НПЗЗ знижують ефект деяких гіпотензивних засобів. Антикоагулянти у поєднанні з тими самими НПЗЗ різко підвищують ризик кровотечі. Окремі комбінації дають непередбачуваний ефект, який помічається не одразу.

Хто це відстежує? В умовах домашнього догляду — ніхто, якщо немає організованого контролю. Родичі бачать окремі призначення від різних лікарів, але загальної картини часто не мають.

Ознаки, що препарат шкодить

При будь-якому з цих симптомів — не скасовувати препарат самостійно, а звернутися до лікаря. Раптове скасування деяких засобів теж небезпечне.

Безпечні правила прийому знеболювальних у похилому віці

• Весь перелік ліків — один актуальний список. Кожен новий призначений препарат до нього додається. Цей список показується кожному лікарю при кожному зверненні.
• Знеболювальні без рецепта не є безпечними «за замовчуванням». Вони потребують того самого обговорення з лікарем, що й рецептурні препарати.
• НПЗЗ приймаються після їжі, не натщесерце.
• Не комбінувати два різних НПЗЗ одночасно без призначення.
• Відстежувати реакцію організму в перші дні прийому будь-якого нового препарату.
• Якщо літня людина живе сама — переконатися, що хтось регулярно перевіряє, чи правильно вона приймає призначене.

У пансіонаті «Нове Життя» прийом ліків відбувається під наглядом медичної сестри цілодобово. Кожне призначення фіксується в індивідуальній медичній карті мешканця. Лікар оглядає мешканців двічі на тиждень і за потреби — позапланово.

Це означає, що жоден новий препарат не з'являється непомітно. Якщо кардіолог додав антикоагулянт, а ревматолог паралельно призначив НПЗЗ — медичний персонал бачить обидва призначення і може поставити запитання. Саме ця структурована увага до сукупної медикаментозної картини — те, що в домашніх умовах забезпечити надзвичайно важко.

Знеболювальні у похилому віці потребують такої самої медичної уваги, як будь-який рецептурний препарат. Якщо рідна людина приймає щось від болю самостійно і регулярно — зберіть повний список усіх ліків і покажіть його лікарю. Це один із найпростіших кроків, який справді знижує ризик серйозних ускладнень.

Поширені запитання

Чи можна давати ібупрофен літній людині при болях у суглобах?
Ібупрофен ефективний при запальному болі, але у людей похилого віку він застосовується з обережністю. Ризик ускладнень з боку шлунку, нирок і серця вищий, ніж у молодших. Рішення про доцільність, дозу та тривалість прийому приймає лікар — особливо якщо є супутні хронічні захворювання.

Що безпечніше — таблетки або знеболювальна мазь?
При локальному болі — в коліні, плечі, ліктьовому суглобі — топічні форми мають перевагу: вони діють там, де потрібно, і майже не всмоктуються в кров. Системних побічних ефектів у них значно менше. Це не означає, що мазь допоможе при будь-якому болю, але як перший крок при болях у суглобах вона часто обґрунтованіша за таблетки.

Що таке поліфармація і чому вона небезпечна для літніх людей?
Поліфармація — це одночасний прийом великої кількості препаратів. ВООЗ визнає це глобальною проблемою в геріатрії. Небезпека в тому, що кожен препарат окремо може бути обґрунтованим, але у поєднанні вони взаємодіють — іноді небезпечно. Особливо це стосується поєднання НПЗЗ з антикоагулянтами або гіпотензивними засобами.

Як зрозуміти, що знеболювальне спричинило побічний ефект?
Деякі ознаки відносно специфічні: темний стілець при прийомі НПЗЗ вказує на кровотечу, раптові набряки гомілок після початку нового препарату — на затримку рідини. Але розмежувати побічний ефект і загострення основного захворювання може тільки лікар — не родич і не доглядальниця. При появі будь-якого нового симптому на тлі прийому знеболювального звертайтеся до спеціаліста.